Це перші дорожні знаки, що існували на території Київської Русі. Вони розміщувалися один від одного на відстані 2 км та відображали суспільні, економічні, політичні та культурні зв’язки Київської Русі з іншими землями. Древній Київ був місцем перетинання як головних міжнародних торговельних магістралей, так річкових і сухопутних шляхів місцевого значення, що зв’язували столицю Київської Русі з окремими землями і містами. Київ здійснював найважливіші торгові зв'язки п'ятьма магістральними шляхами, а саме: західним (лядським), південним (грецьким), південно-східним (тмутараканським), північно-східним (муромським) і північним (новгородським і суздальським). Був у Києва і свій шлях на Полісся, звідки через Прип'ять здійснювався зв'язок з Литвою, а можливо і з Швецією.

Вікінги – ранньосередньовічні скандинавські мореплавці, в VIII-XI століттях здійснювали морські походи від Вінланда до Біармії і від Каспію до Північної Африки. В основній масі це були вільні селяни, які жили на території сучасних Швеції, Данії і Норвегії. Походи вікінги здійснювали для пошуку нових земель і переселення, піратства на морі і грабунку, а також для розвитку торгових зв’язків. На Русі вікінгів називали "варягами" (varangus – охоронець). Перші згадки про варягів на Русі зустрічаються в "Повісті минулих літ". Основним заняттям вікінгів була військова справа, і завдяки їхній військовій майстерності їх наймали як елітну військову силу. Під час стоянок для ночівлі вікінги виходили на берег і розкладали на землі намети. На дошках, що утворюють "коньки" над наметом, вирізані голови тварин, які виступають над тканиною намету. Їх основне призначення – охороняти сплячих людей від зла. Їжу готували у висячих на ланцюгах над вогнищами металевих котлах.

Територія передгороддя або посаду Древнього Києва розташовувалася головним чином із західного та південного боків "міста Володимира", простягаючись на півдні до сучасної вул. Ярославів вал, а на заході до сучасної Обсерваторної площі. Згідно з літописними свідченнями та знахідками археологів, на цій території за часів князя Володимира розташовувалися численні садиби ремісників та торговців, оточені дерев’яними частоколами, а також боярські садиби. Життя на території Передгороддя було небезпечним, але дешевшим, основна маса мешканців Передгороддя належала до ремісників і торговців. Вони намагалися селитися в безпосередній близькості біля міських стін, які слугували захистом для нових поселенців. У випадку військової небезпеки район передгороддя виконував оборонну функцію (захищав і попереджав місто про небезпеку).

Київська Русь вела активну торгівлю з різними народами. Вже в XI столітті посилюються торговельні зв'язки із Західною Європою. Велике значення в Київській Русі мав торговий шлях "із варяг у греки", який пов'язував Північну Русь з Південною, Прибалтику і Скандинавію. Будиночки у Древньому Києві в "Парку Київська Русь" зроблені по прототипу скандинавських павільйонів (торгівельних точок). Багато таких будинків було знайдено на острові Готланд у Швеції та на території Києва під час археологічних розкопок. Така торгівельна лавка має каркасно-стовпову конструкцію, її загальна площа – 6м². Відтворено різні види покриття таких будинків – дранка, щепа, ґонтове покриття.

Древня Русь у середньовічному світі широко славилася своїми умільцями. Спочатку у древніх слов'ян ремесло використовувалось виключно для ведення власного господарства, а згодом ремісники стали займатися тільки окремим промислом і виробляти продукти для всієї громади. В період раннього Середньовіччя почався випуск продукції на ринок. У містах і великих селах жили і трудилися талановиті та вмілі ковалі, ювеліри, гончарі, ткачі, каменерізи, шевці, кравці, представники десятків інших професій. Ці прості люди зробили неоціненний внесок у створення економічної могутності Русі, її високої матеріальної і духовної культури.