Першими давньоруськими ремісниками – професіоналами були ковалі. Коваль у билинах, переказах і казках є уособленням сили і мужності, добра і непереможності. Залізо тоді виплавляли з болотних руд. Під час розкопок давньоруських поселень часто знаходять шлаки – відходи металоплавильного процесу – і шматки заліза. Виявлені і залишки ковальських майстерень.

Давньоруські ковалі постачали землеробів серпами й косами, а воїнів – мечами, списами, стрілами, бойовими сокирами. Все, що необхідно було для господарства, – ножі, голки, долота, шила, замки, ключі, елементи кінської збруї та багато іншого  – виготовляли талановиті умільці.

Гончарна справа на Русі пройшла довгий шлях розвитку. Спочатку виготовленням керамічного посуду займалися виключно жінки. Щоб глиняне тісто було міцним і в'язким, до нього домішували шматочки кварцу або граніту, пісок, дрібні мушлі.

У ІХ столітті виникло важливе пристосування для роботи з глиною – гончарний круг. Гончарною справою тепер починають займатися не тільки жінки, а й чоловіки. Випалювали посуд у печах.

Майстри виготовляли різний посуд: миски, кухлі, глечики, величезні горщики для зерна та іншого продовольства, горщики з товстими стінками для приготування їжі на вогні, іграшки для дітей, ритуальний посуд. В якості прикраси використовували орнамент. Дуже часто він був у вигляді ліній або хвиль, але також зустрічалися і у вигляді кругів, зубчиків або ямочок.

Століттями майстри на Русі навчались гончарній справі та вдосконалювали її. Мабуть, разом із металообробкою, гончарство на Русі було одним найважливіших ремесел. Древню кераміку іноді називають глиняним літописом древніх гончарів, що здатна повідати багато цікавого про минуле.

На Ярмарку майстрів у Древньому Києві в "Парку Київська Русь" збираються майстри зі всієї Європи і пропонують гостям свої товари, кожен має змогу доторкнутися до Середньовіччя і відчути дух століть.