Древній Київ- визнаний та підтримується як національними, так і міжнародними організаціями: Парламентською асамблеєю ради Європи Верховною радою України Міністерством культури України Національною академією наук України Київською міською державною адміністрацією Київською обласною державною адміністрацією а також науковими інститутами, посольствами інших держав в Україні, державними установами України, та Європи.

Прапор Древнього Києва Колір прапора – золотий.Золото — король металів, символізує знатність, могутність і багатство, а також такі чесноти: силу, вірність, чистоту, справедливість, милосердя і упокорювання Герб Древнього Києва Червоний птах - ФеніксФенікс — древній символ сонця, безсмертя та відродження. Він символізує відродження та відтворення людини або задуму після руйнування. У християнському світі - це символ Христа. Фенікс означає тріумф вічного життя, воскресіння, віру, постійність. Синій птах - ГамаюнГамаюн - це міфічний птах щастя та надії. Він символізує мир, багатство, благополуччя і велич. На Русі гамаюн вважався віщим птахом. Зелені паростки символізують надію, свободу, радість і тісний зв’язок з природою. Щит Головною частиною будь-якого герба є щит, як знак того, що рідну землю є кому боронити. У центрі щита – двозуб, перший родовий знак київських князів. ГІМН -ДРЕВНЬОГО КИЄВА 1. Світ дізнався – не повірив: посеред густих лісівВідродився град великий – Матір руських городів!Кия град, наш древній Київ, місто сиве і святеЗнову з попелу з’явилось – ожило, й щодня росте! Приспів:Без минулого не буде у держави майбуття! Це не просто наше гасло!Це для нас саме життя!І любов до України – не порожнії слова!Увесь світ тепер побачив, що вона завжди жива! 2. І прадавнє городище, і палаци, і церкви,Іі святилища, і стіни – як колись ми знов звели!Крізь Софіївські ворота знову йдуть богатиріВолодимиру служити і слов’ян святій землі. Приспів. 3. І тепер з усього світу друзі, а не ворогиПриїздять побачить диво – сиві Києва горби!Київ-град – наш древній Київ, місто юне з древніх літ –Наша вічная столиця, про тебе гуде весь світ! Логотип Парку Київська Русь Завантажити у форматі jpgЗавантажити у форматі png

Експозиція кораблебудування знаходиться на території Дитинця Древнього Києва й працює щодня. Замовити екскурсію та майстер-класи з обробки дерева можна за попереднім замовленням за тел.. +38 (050)385 20 35. Вхід до експозиції безкоштовний, за умови купівлі вхідного квитка до Древнього Києва у «Парку Київська Русь».

Древня Русь у середньовічному світі широко славилася своїми умільцями. Спочатку у древніх слов'ян ремесло використовувалось виключно для ведення власного господарства, а згодом ремісники стали займатися тільки окремим промислом і виробляти продукти для всієї громади. В період раннього Середньовіччя почався випуск продукції на ринок. У містах і великих селах жили і трудилися талановиті та вмілі ковалі, ювеліри, гончарі, ткачі, каменерізи, шевці, кравці, представники десятків інших професій. Ці прості люди зробили неоціненний внесок у створення економічної могутності Русі, її високої матеріальної і духовної культури.

Київська Русь вела активну торгівлю з різними народами. Вже в XI столітті посилюються торговельні зв'язки із Західною Європою. Велике значення в Київській Русі мав торговий шлях "із варяг у греки", який пов'язував Північну Русь з Південною, Прибалтику і Скандинавію. Будиночки у Древньому Києві в "Парку Київська Русь" зроблені по прототипу скандинавських павільйонів (торгівельних точок). Багато таких будинків було знайдено на острові Готланд у Швеції та на території Києва під час археологічних розкопок. Така торгівельна лавка має каркасно-стовпову конструкцію, її загальна площа – 6м². Відтворено різні види покриття таких будинків – дранка, щепа, ґонтове покриття.

Вікінги – ранньосередньовічні скандинавські мореплавці, в VIII-XI століттях здійснювали морські походи від Вінланда до Біармії і від Каспію до Північної Африки. В основній масі це були вільні селяни, які жили на території сучасних Швеції, Данії і Норвегії. Походи вікінги здійснювали для пошуку нових земель і переселення, піратства на морі і грабунку, а також для розвитку торгових зв’язків. На Русі вікінгів називали "варягами" (varangus – охоронець). Перші згадки про варягів на Русі зустрічаються в "Повісті минулих літ". Основним заняттям вікінгів була військова справа, і завдяки їхній військовій майстерності їх наймали як елітну військову силу. Під час стоянок для ночівлі вікінги виходили на берег і розкладали на землі намети. На дошках, що утворюють "коньки" над наметом, вирізані голови тварин, які виступають над тканиною намету. Їх основне призначення – охороняти сплячих людей від зла. Їжу готували у висячих на ланцюгах над вогнищами металевих котлах.

Стан кочівників представляє собою табір, в якому на час перебування встановлювалися юрти – переносні житла кочівників. Кочівники – умовна назва народів і етнічних груп, які протягом року або сезону ведуть рухливий спосіб життя. Вони відрізняються своєрідним побутом, повсякденною господарською діяльністю і традиційною культурою. У давньотюркській мові слово "юрт" означало "будинок", "володіння", "місце проживання", "земля". Експоновані у Древньому Києві юрти – історичні реконструкції. Юрти виготовлені на замовлення "Парку Київська Русь" в м. Улан-Батор (Монголія). Вага однієї юрти складає 600 кг, ханської юрти близько 1,5 т. Юрта виконує роль термосу, дерев’яний каркас накривається шаром товстого волоку, зверху – полотном. Обтягується мотузками з кінського волоса або верблюжої шерсті. Вхід до юрти завжди звернений на південь. В юрті, незалежно від погоди завжди зберігалася однакова температура. В центрі юрти – вогнище, головний сакральний символ житла людини. Вогнище ділило юрту на дві половини – чоловічу та жіночу. Чоловік мав право заходити на жіночу половину, жінка не мала права виходити за межі своєї частини. Поріг юрти вважається символом добробуту і спокою родини. Розмовляти через поріг не прийнято. При вході не можна наступати на поріг юрти, сідати на нього, це заборонено звичаєм і вважається нечемним. Кочові племена відрізнялися по кольоровій та орнаментовій символіці, яку можна було побачити ззовні на юртах. Єдиним спільним знаком для кочових племен був знак, що символізував щастя і здоров’я "на тисячу років".

Слово ристалище походить від давньоруського "ристати" – рухатися, бігати, їздити. Спочатку позначало спеціальну площу для кінних змагань (ристання), а також саме змагання. Для безпеки глядачів ристалище мало спеціальні огорожі з в'їзною брамою. У Київській Русі військовій майстерності навчали з раннього дитинства. Зазвичай військову завзятість давньоруські воїни демонстрували в реальних баталіях, де вони шукали "собі честі, а князеві слави". Індивідуальна майстерність витязів відточувалася також під час військових ігрищ, такого собі аналогу західноєвропейських лицарських турнірів.

Капище – язичницький храм, вівтар, жертовник. Це були здебільшого дерев’яні культові святилища у вигляді круглого майданчика, де стояла статуя божества, яку вшановували жертвоприношеннями. Капище будували кам’яне, воно стояло на пагорбі обабіч житлової забудови, а ідола споруджували дерев’яного або із каменю. Древні святилища (капища) зазвичай складалися з головного ідола (кам’яного або дерев’яного), жертовника (місце принесення дарів), дерев’яних хором і місця перед ними – требища (місця розміщення основних учасників церемонії). Святилища зазвичай були огороджені валами і ровами, в яких були залишені спеціальні входи. Вали слугували не для захисту, а для відгородження.