Капище споруджене у Древньому Києві в "Парку Київська Русь" створене за аналогом капища, знайденого на Благовіщенській горі у Києві. Головний ідол Перуна знаходиться в центрі жертовника. Перун – бог війни, громовержець, бог грози, плодороддя, покровитель воїнів, вогню, сили, влади, зброї, бойового мистецтва. Вважалося, що він водночас і добрий, і злий. Його призивали як найвище покарання за недотримання клятви або договору.

Перун – син Сварога і Леди, прабатьків всіх слов'янських богів. Характер діяльності русичів, пов'язаний з постійними військовими походами, сприяв закріпленню за Перуном верховенства серед богів. Боротьбу за визнання Перуна верховним божеством почав князь Олег, продовжив Святослав, а завершив, активно в ній взявши участь спочатку і Володимир Святославович. Про чільну роль Перуна свідчать стародавні історики. Слов'яни, пише, наприклад, Прокопій Кесарійський (VI ст.), "вважають, що один з богів – творець блискавки – ... є єдиний владика всього, і йому приносять у жертву биків і всяких жертовних тварин". Перун мешкає на небі і керує небесним вогнем. Зброя Перуна – камінь або кам'яні стріли, він метає їх з неба на землю, від чого утворюється гроза.

З днів тижня Перуну був присвячений четвер, з тварин – кінь, а з дерев – дуб. Перун – войовничий бог, він був покровителем давньоруської князівської дружини. Лаврентіївський літопис за 971 рік свідчить, що воїни, укладаючи договір з Візантією, "по руському закону клялися своєю зброєю і Перуном богом своїм".

Після прийняття християнства культ Перуна піддався нищівному викоріненню. Як свідчить літопис, в 988 році прийняв хрещення князь Володимир і повелів прив'язати Перуна до кінських хвостів і скинути з гори по Боричевського спуску "на Ручай".