Фільтрувати матеріали за датою: квітня 2015
Експозиція кораблебудування знаходиться на території Дитинця Древнього Києва й працює щодня. Замовити екскурсію та майстер-класи з обробки дерева можна за попереднім замовленням за тел.. +38 (050)385 20 35. Вхід до експозиції безкоштовний, за умови купівлі вхідного квитка до Древнього Києва у «Парку Київська Русь».
Опубліковано в
Історичні експозиції
Древня Русь у середньовічному світі широко славилася своїми умільцями. Спочатку у древніх слов'ян ремесло використовувалось виключно для ведення власного господарства, а згодом ремісники стали займатися тільки окремим промислом і виробляти продукти для всієї громади. В період раннього Середньовіччя почався випуск продукції на ринок.
У містах і великих селах жили і трудилися талановиті та вмілі ковалі, ювеліри, гончарі, ткачі, каменерізи, шевці, кравці, представники десятків інших професій. Ці прості люди зробили неоціненний внесок у створення економічної могутності Русі, її високої матеріальної і духовної культури.
Опубліковано в
Територія Передгороддя
Київська Русь вела активну торгівлю з різними народами. Вже в XI столітті посилюються торговельні зв'язки із Західною Європою. Велике значення в Київській Русі мав торговий шлях "із варяг у греки", який пов'язував Північну Русь з Південною, Прибалтику і Скандинавію.
Будиночки у Древньому Києві в "Парку Київська Русь" зроблені по прототипу скандинавських павільйонів (торгівельних точок).
Багато таких будинків було знайдено на острові Готланд у Швеції та на території Києва під час археологічних розкопок.
Така торгівельна лавка має каркасно-стовпову конструкцію, її загальна площа – 6м². Відтворено різні види покриття таких будинків – дранка, щепа, ґонтове покриття.
Опубліковано в
Територія Передгороддя
Вікінги – ранньосередньовічні скандинавські мореплавці, в VIII-XI століттях здійснювали морські походи від Вінланда до Біармії і від Каспію до Північної Африки. В основній масі це були вільні селяни, які жили на території сучасних Швеції, Данії і Норвегії.
Походи вікінги здійснювали для пошуку нових земель і переселення, піратства на морі і грабунку, а також для розвитку торгових зв’язків. На Русі вікінгів називали "варягами" (varangus – охоронець). Перші згадки про варягів на Русі зустрічаються в "Повісті минулих літ". Основним заняттям вікінгів була військова справа, і завдяки їхній військовій майстерності їх наймали як елітну військову силу. Під час стоянок для ночівлі вікінги виходили на берег і розкладали на землі намети. На дошках, що утворюють "коньки" над наметом, вирізані голови тварин, які виступають над тканиною намету. Їх основне призначення – охороняти сплячих людей від зла. Їжу готували у висячих на ланцюгах над вогнищами металевих котлах.
Опубліковано в
Територія Передгороддя
Стан кочівників представляє собою табір, в якому на час перебування встановлювалися юрти – переносні житла кочівників.
Кочівники – умовна назва народів і етнічних груп, які протягом року або сезону ведуть рухливий спосіб життя. Вони відрізняються своєрідним побутом, повсякденною господарською діяльністю і традиційною культурою.
У давньотюркській мові слово "юрт" означало "будинок", "володіння", "місце проживання", "земля". Експоновані у Древньому Києві юрти – історичні реконструкції. Юрти виготовлені на замовлення "Парку Київська Русь" в м. Улан-Батор (Монголія). Вага однієї юрти складає 600 кг, ханської юрти близько 1,5 т. Юрта виконує роль термосу, дерев’яний каркас накривається шаром товстого волоку, зверху – полотном. Обтягується мотузками з кінського волоса або верблюжої шерсті. Вхід до юрти завжди звернений на південь. В юрті, незалежно від погоди завжди зберігалася однакова температура. В центрі юрти – вогнище, головний сакральний символ житла людини. Вогнище ділило юрту на дві половини – чоловічу та жіночу. Чоловік мав право заходити на жіночу половину, жінка не мала права виходити за межі своєї частини. Поріг юрти вважається символом добробуту і спокою родини. Розмовляти через поріг не прийнято. При вході не можна наступати на поріг юрти, сідати на нього, це заборонено звичаєм і вважається нечемним. Кочові племена відрізнялися по кольоровій та орнаментовій символіці, яку можна було побачити ззовні на юртах. Єдиним спільним знаком для кочових племен був знак, що символізував щастя і здоров’я "на тисячу років".
Опубліковано в
Територія Передгороддя