Садиба киянина ХІ-ХІІІ століть
Вхідні двері садиби – на металевих підставах з петельними накладками, двері, що ведуть у світлицю, на бігунах – 2 шипа, витесані в дошці дверей. У сінях зберігалися діжки, лави. У світлиці є глинобитна піч, в якій готували їжу. У більшості садиб димаря такого, як будується зараз не було. Він був в стрісі або виходив з печі в бік – у сіни.
У світлиці також є реконструйоване ліжко 12 ст., стіл, різьблена лавка, скриня.
Такі скрині могли досягати в довжину 2 м, у них зберігали одяг, на них спали.
На полицях розташовані дерев’яна миска, у якій місили тісто, та лопатка, веретено, рубель (прототип сучасної праски).
У будинку є ступи, в яких товкли зерно, з товкачиками, прядка і діжа. У великій діжці прали одяг.
Вона могла бути без дна: її виносили на вулицю, ставили на землю і складали одяг, пересипаючи його попелом, декілька разів поливали окропом, вода входила в землю, одяг витягали та полоскали в річці. Він був чудово випраний.
Дах будинку покритий тесом (тес – тонкі дошки з деревини різних порід, виготовлені шляхом поздовжнього розпилювання колоди. Спочатку тесом називалися дошки, зроблені з колод, які зазвичай попередньо розколювалися навпіл за допомогою клинів, а потім обтісували. Звідси назва – "тес".).
Кінці охлупня ("конька") вирізьблені у формі кінських голів. Охлупень – це колода з жолобом, яка вінчає дах у дерев'яній архітектурі. Спочатку так називалися великі колоди з подовжнім ночвоподібним жолобом, які прикривали стики на двох схилах даху. З них умілі теслярі вирубували силуети кінських голів (коней, як і ведмедів, русичі ототожнювали з силами добра, справедливості і щастя. Так з’явились знамениті "коники".
Територія садиби обгороджена низьким дерев'яним частоколом, побудовані дерев'яні ворота. На території садиби в Стародавньому Києві у «Парку Київська Русь» працює середньовічний тир.