У Київський Дитинець вели троє воріт – Софійські (головні, розташовувалися з боку Софії Київської), Михайлівські та Подільські. Михайлівські ворота розташовували наприкінці вулиці, яка йшла від торгової площі біля Десятинної церкви – так званого «Бабиного торжка» у південно-східному напрямку, тобто, в районі зведеного пізніше Михайлівського монастиря, від якого згодом і отримали свою назву. За воротами в давнину проходив глибокий яр, через який, імовірно, був перекинутий підйомний міст. Через ці ворота можна було вийти на Поділ, що вів до гавані на р. Почайна, а також, перетинаючи Хрещатицький яр, дістатися до Печерська.

Висота дерев’яних воріт, відтворений у Древньому Києві в «Парку Київська Русь», складає 21 м. Ворота двостулкові і прикрашені кованими елементами. Ручки виконані у формі левової голови. Лев вважався символом хоробрості, сили і величі, а у древніх слов’ян він ще й одним із втілень Дажбога - одного із верховних богів східних слов’ян, бога сонячного світла та родючості.

Про грандіозність будови можуть говорити порівняння з архітектурою Візантії. За свідченням древніх істориків, висота воріт Константинополя досягала 25 метрів. Михайлівські ворота Київського Дитинця зовсім небагато поступалися величчю спорудам Візантії, при тому, що ці ворота були не головним в'їздом у Древній Київ. Михайлівські ворота – справжній шедевр середньовічної архітектури.