Стан кочівників представляє собою табір, в якому на час перебування встановлювалися юрти – переносні житла кочівників. Кочівники – умовна назва народів і етнічних груп, які протягом року або сезону ведуть рухливий спосіб життя. Вони відрізняються своєрідним побутом, повсякденною господарською діяльністю і традиційною культурою. У давньотюркській мові слово "юрт" означало "будинок", "володіння", "місце проживання", "земля". Експоновані у Древньому Києві юрти – історичні реконструкції. Юрти виготовлені на замовлення "Парку Київська Русь" в м. Улан-Батор (Монголія). Вага однієї юрти складає 600 кг, ханської юрти близько 1,5 т. Юрта виконує роль термосу, дерев’яний каркас накривається шаром товстого волоку, зверху – полотном. Обтягується мотузками з кінського волоса або верблюжої шерсті. Вхід до юрти завжди звернений на південь. В юрті, незалежно від погоди завжди зберігалася однакова температура. В центрі юрти – вогнище, головний сакральний символ житла людини. Вогнище ділило юрту на дві половини – чоловічу та жіночу. Чоловік мав право заходити на жіночу половину, жінка не мала права виходити за межі своєї частини. Поріг юрти вважається символом добробуту і спокою родини. Розмовляти через поріг не прийнято. При вході не можна наступати на поріг юрти, сідати на нього, це заборонено звичаєм і вважається нечемним. Кочові племена відрізнялися по кольоровій та орнаментовій символіці, яку можна було побачити ззовні на юртах. Єдиним спільним знаком для кочових племен був знак, що символізував щастя і здоров’я "на тисячу років".