Камінь Велеса або Сила-Камінь
До прийняття християнства слов’яни були язичниками, тобто вірили в багатьох богів. Одним із них був Велес, названий у "Повісті минулих літ" Волос – один з головних язичницьких богів східних слов’ян. Капище з ідолом Велеса в давнину, ймовірно, перебувало на київському Подолі. Бог домашньої худоби і матеріального благополуччя.
Вважається, що до цього каменю на свято Івана Купала, 24 червня (7 липня за новим стилем) і на Петрів день, 29 червня (12 липня за новим стилем) приходили хворі для набуття міцного здоров’я й зцілення від різних недугів.
Велес (Волос) допомагав господарству, і насамперед скотарству. У Древній Русі худоба вважалась уособленням сил, родючості, багатства, а також була важливим об'єктом торгівлі.
Про заможність людини судили за кількістю худоби, якою вона володіла.
Тому Волос був не тільки богом скотарів, але і богом торгівлі та багатства.
Велес-камінь має могутню силу, лежить тут за переказами старожилів споконвіків.
Якщо підійти до каменю і загадати бажання, то воно обов’язково збудеться.